... Згасло світло і по залу попливла душевна мелодія. На сцену разом зі своїми донечками вийшла жінка у білій вишитій сорочці. Вони заспівали і зал зачаровано затих. Ніжні голоси наповнювали душі слухачів тихою, світлою радістю. Хтось поринув у своє босоноге дитинство, а хтось просто по-дитячому плакав, відчуваючи щирість української пісні. Мене пошепки запитали: «Хто це?». Я гордо відповіла: «Та це ж родина Наталії Май та їхня "Мамина сорочка"»...
